нагудіти

і нагусти́, -уду́, -уде́ш, док., розм.

1) неперех. Довго, надокучливо погусти.

2) перех., із сл. голова, вуха і т. ін. Багато розмовляючи, гудучи і т. ін., стомити кого-небудь.